04.05 Літературне читання

Тема: Анатолій Давидов. Свідки минулих епох. 1 з 2.

- Сьогодні ми ознайомимося із життєвим і творчим шляхом Анатолія Давидова, з його науково-художнім оповіданням „Свідки минулих епох”.

1. Підготовка до читання. 

Робота над скоромовкою.

- Прочитай скоромовку:

• спочатку подумки;

• потім пошепки;

• тобі вголос;

• з пришвидшенням;

• швидко-швидко 3 рази.

Вправа для швидкочитання  

2. Біографічна довідка.

3. Прочитай половину науково художнього оповідання А. Давидова "Свідки минулих епох" с. 130 - 132.

СВІДКИ МИНУЛИХ ЕПОХ 

(Скорочено)

    На думку Петька, подорожувати в новісіньких «Жигулях», та ще й з причепом, - це здорово! 

   Петько зручно вмостився на передньому сидінні поряд із татком і милувався краєвидами, тоді як його друзі Іра та Славко дрімали ззаду. 

   Татко вів машину майстерно. Ледь відкинувши назад красиву пишночубу голову, він пильно вдивлявся в дорогу й, помітивши найменші вибоїни, заздалегідь гальмував чи об'їжджав їх. Його сильні руки ледь торкалися керма, і Петькові здавалося, що машина слухається не їх, а підпорядковується татковій волі. 

   Славко щось вигукнув уві сні. Петько здивовано оглянувся, а тоді дістав невелике люстерко й став спостерігати за другом. За місяць канікул його русяве волосся відросло, а широкі брови зовсім вигоріли. Від сонця почав лущитися ніс. Губи теж потріскалися  дається взнаки звичка їх облизувати. Сильні плечі (ось що таке басейн!) тісно облягала червона футболка.        Роздивившись друзів, Петько глянув у люстерко на себе. Чорний кучерявий чуб спадав на трохи завеликі, ледь відстовбурчені вуха. Широкий ніс і великий рот робили обличчя добродушним, хоч Петько вважав себе людиною крутої вдачі - рішучим і безапеляційним. «Ну й фізіономія!» - пирхнув невдоволено. 

   Володимир Іванович, так звали татка, помітив його маніпуляції з люстерком. 

   — Подрімав би й ти, - усміхнувся, - дорога довга. 

   Володимир Іванович звернув на степову дорогу. Закуйовдилась пилюка, довелося підняти скло і ввімкнути вентилятор. Петько підставив під його струмінь обличчя, заплющив очі. Незчувся, як і заснув. 

   Петько і Славко, шкільні друзі, ось уже два роки захоплюються кінозйомками. А перед тим - фотонолюванням. Ніщо - ні дощ, ні спека, ні комарі - не було їм на заваді. Годинами просиджували на березі річки заради одного знімка, поки прийде лось на водопій, півдня простоювали у воді, чекаючи на обережну видру. Минулого року друзі їздили в Карпати і зняли там стрічку про життя рінника. До чого ж птах цікавий: у пошуках здобичі запросто пірнає під вода. Чим не водолаз? 

   На конкурсі фільм Петька й Славка зайняв призове місце, і це підбадьорило хлопців - вони всерйоз зайнялися кіноснравою.  

   А як пристала до товариства Іра? Та майже випадково. Її батьки - геологи - збиралися на ціле літо в закордонне відрядження. Де подіти доньку на цей час? Звернулися за порадою до свого давнього друга зоолога Володимира Івановича. А той одразу ж запропонував узяти дівчинку з собою в мандрівку. Іра любила тварин і дуже зрадіта такій пропозиції.

   У долину річки дісталися під вечір. Діти стрімголов побігли до ближнього озерця. Вода в ньому чиста-пречиста. Петько пірнув до самого дна і витягнув звідти жмут водоростей і стулки мушель. 

   - Звідки вони тут? - здивувався. - У таких озерцях перлівниці не водяться. їм потрібна проточна вода.

   - А це означає, розумнику, - здогадався Славко, що ці озерця заплавні, під час весняної повені їх заливає річкова вода. А он і річку видно! - побіг туди. Петько з Ірою - за ним. 

   Та це була не річка, а її старе русло, що перетворилося в довге, зрідка вкрите стрілицею і жовтим лататтям озеро. З протилежного берега стариця поросла верболозом і татарським зіллям. Над водою літали прозорокрилі бабки, в очереті тріскотів деркач, скидалася посередині стариці риба, а над усім галасували берегові ластівки. Дітей зачарувала ця картина, і хто знає, скільки б вони просиділи тут, коли б Володимир Іванович не покликав їх вечеряти. 

   Місце для зйомки вибрали у верболозі. Велетенський кущ утворив таке шатро, що під його вітами можна було сховатися навіть чималій кіногрупі. На поверхню виринула бура тваринка. Вона на якусь мить розпласталася на воді, так що стало видно товстий, голий хвіст, а потім зникла в заростях стрілиці. Невдовзі хохуля знову виринула, тримаючи в зубах зелене стебельце. 

   Саме в цей момент запрацювала Славкова кінокамера. Хлопець хотів зняти хохулю крупним планом.

4. Словникова робота.

- У тексті тобі зустрілися такі слова. Дізнайся, що вони означають, а потім пограй в гру.

Вибоїна - яма на асвальтованій дорозі.

Фізіономія - те саме, що і обличчя.

Маніпуляція - виконувана руками складна дія, що звичайно вимагає вправності, вміння тощо.

Рінник - горобцеподібна пташка.

Геолог - це фахівець, що займається виявленням і оцінкою родовищ корисних копалин, а також вивченням інших особливостей земних надр.

 Зоолог - це людина, яка вивчає навколишній світ тварин та їхні взаємозв'язки з довкіллям. Досліджує біологічну різноманітність світу тварин, систематизує й класифікує тварин, вивчає їх морфологічну та анатомічну будову, закономірності їхнього індивідуального та історичного розвитку, географічне поширення, функціональну біогеоценотичну й біосферну роль, зв'язки з середовищем.

Стрімголов - дуже швидко.

Мушля - тут: захисно покриття деяких безхребетних тварин (слимаків, молюсків та іп.). 

Перлівниця - прісноводний молюск із мушлею, укритою шаром перламутру, який використовується для виготовлення ґудзиків, прикрас. 

Русло - заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, струмок. Стариця - старе русло річки.

Безапеляційний - тут: категоричний, який не допускає заперечень. 

Тягни від початку слова і до кіня, поки воно не виділиться. Знайди всі слова.

5. Відпочинь.

6. Виконай тести за посиланням.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfXk78yopuWZd3ZF1Z8d15MzSV8w3y4paaQwILI1ly8uQ-5TA/viewform?usp=pp_url

Дякую за роботу, ти молодець!