Тема: Іван Світличний. Я їм про Хому, а вони про Ярему.
Стонога.
1. Підготуй органи дихання до читання.
6. Відпочинь трішки.
7. Виконай тести за посиланням.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdTtu9NPXBLYaUzrcynT30hgY_HHrgEqtjMLsUSSQybMFLWcQ/viewform?usp=pp_url
8. Ти молодець!
1. Підготуй органи дихання до читання.
2. Біографічна довідка.
Народився Іван Світличний 1929 року на Луганщині. 1933-го мати, рятуючи дітей від голодної смерті, наймитувала на Донбасі. Згодом, сама неписьменна, купувала синові книжки і з останніх сил допомагала йому здобути освіту.
Змалку Іван виконував усю чоловічу роботу (батько хворів, потім служив на фронті): косив, їздив на дахах вагонів по сіль, добував паливо. 1943 року, пробуючи підірвати фашистську машину, залишився без пальців на обох руках, а під час операції мовчав, зціпивши зуби, аби не турбувати матір.
Він навчився писати покаліченими руками і середню школу закінчив із золотою медаллю, а згодом — з відзнакою Харківський університет. Він завжди багато читав, ще в університеті почав збирати власну бібліотеку, часто за рахунок злиденного харчування.
Відомий український поет Іван Драч писав: „Вірші для дітей мають писати лише добрі люди, злим людям писати вірші для дітей заборонено”.Світличний міг писати вірші для дітей, недарма Василь Стус називав його доброоким.
3. Робота над віршем. (с. 118 - 119)
Я ЇМ ПРО ХОМУ, А ВОНИ ПРО ЯРЕМУ
Мама каже: Мама каже:
- Годі спати, - Ой, не гайся,
вже давно пора вставати. поскоріше одягайся.
Всі, хто спали, повставали, Та не одягай, синочку,
тільки ми одні проспали. Задом наперед сорочку,
Соромі Сором! Не виверни, не вдягни
Мій синок Через голову штани.
запізнився в дитсадок. Каже син їй:
Каже син: - Ну й смішні!
- Ой-ой, матусю! Напридумали штанів,
Я ще сплю і не проснуся, та сорочок, та вдяганок...
не будіть, я додивлюся Воловодься цілий ранок,
дивний сон- мультиплікат, одягайся, роздягайся,
сон про зайця і про вовка, та взувайся, та не гайся.
а в садочок, люба нене, І щодня, щодня те саме,
ви сходіть самі, без мене. все те саме до нестями,
- Ну й ледащо! Ну й нечема! мов не може чоловік
Що за сплюх! Невже Ярема? одягнутись раз на рік...
- Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема,
в нас Ярема. А Ярема
з найчемніших чемів чема.
Він такий у нас! Та він!..
Про Ярему я окремо розповім.
- Що хлопчикові не подобалося робити?
- Які його слова викликали в тебе сміх? Прочитай.
- Як ти розумієш назву вірша? Яке ж насправді ім'я хлопчика?
- Пригадай інші вірші, оповідання, у яких розповідається про малят уранці.
- Спробуй іншими словами розбудити Ярему.
4. Робота над віршем.
Прочитай вірш польського поета Яна Бжехви в перечу кладі Івана Світличного.
Мешкала Стонога біля міста,
котре звалось Біла.
Раз Стоногу запросили
в Білу, в гості на весілля.
Як зраділа тут Стонога
та як кинеться з порога!
Вискочила на дорогу
і... поплутала всі ноги.
Всі сто ніг! Погані справи.
Де тут ліві? Де тут праві?
А передні де? А задні?
Розберися в тім безладді!
Перша - та най ледачі та:
опинилась позад інших.
Друга, як упреться, вперта,
напосіла на четверту.
Почекала п'яту й п'ятій
ледь не відтоптала п'яти.
П'ята також легко-просто
не здається - квапить шосту.
Шоста - сьому, та - десяту...
Кожна хоче не відстати.
А двадцята, а двадцята,
щоб скоріше наздогнати
двадцять сьому і тридцяту,
насіда на двадцять п'яту...
Все поплуталось до решти.
Як усе те розбереш ти?
Заходилася Стонога
прямо посеред дороги
впорядковувати ноги:
виплутала першу, п'яту,
потім третю і дев'яту.
Двадцять другу й двадцять шосту,
потім... все пішло непросто,
бо коли знайшла тридцяту,
вже забула про двадцяту,
а поки тії шукала,
п'ята знову десь пропала.
І Стонога лає: «Клята!
Стій! А де ж це сорок п'ята?».
Так засмикана Стонога,
переплутуючи ноги,
рахувала, поки Біла
вся як є позеленіла.
До Зеленої ж Стоноги
не просили. І з дороги
мусила вона вертати
до своєї хати.
- Який настрій викликав у тебе вірш? Чим вірш подібний до казки?
- Чим схожа поведінка їхніх героїв?
- Як письменник описує заплутані ноги Стоноги? Прочитай.
- У чому кумедність ситуації, описаної у вірші?
- Чому Стонога не потрапила в Білу на весілля?
- Чи трапляється, на твою думку, подібна ситуація в людей?
4. Робота над віршем.
Прочитай вірш польського поета Яна Бжехви в перечу кладі Івана Світличного.
СТОНОГА
котре звалось Біла.
Раз Стоногу запросили
в Білу, в гості на весілля.
Як зраділа тут Стонога
та як кинеться з порога!
Вискочила на дорогу
і... поплутала всі ноги.
Всі сто ніг! Погані справи.
Де тут ліві? Де тут праві?
А передні де? А задні?
Розберися в тім безладді!
Перша - та най ледачі та:
опинилась позад інших.
Друга, як упреться, вперта,
напосіла на четверту.
Почекала п'яту й п'ятій
ледь не відтоптала п'яти.
П'ята також легко-просто
не здається - квапить шосту.
Шоста - сьому, та - десяту...
Кожна хоче не відстати.
А двадцята, а двадцята,
щоб скоріше наздогнати
двадцять сьому і тридцяту,
насіда на двадцять п'яту...
Все поплуталось до решти.
Як усе те розбереш ти?
Заходилася Стонога
прямо посеред дороги
впорядковувати ноги:
виплутала першу, п'яту,
потім третю і дев'яту.
Двадцять другу й двадцять шосту,
потім... все пішло непросто,
бо коли знайшла тридцяту,
вже забула про двадцяту,
а поки тії шукала,
п'ята знову десь пропала.
І Стонога лає: «Клята!
Стій! А де ж це сорок п'ята?».
Так засмикана Стонога,
переплутуючи ноги,
рахувала, поки Біла
вся як є позеленіла.
До Зеленої ж Стоноги
не просили. І з дороги
мусила вона вертати
до своєї хати.
- Який настрій викликав у тебе вірш? Чим вірш подібний до казки?
- Чим схожа поведінка їхніх героїв?
- Як письменник описує заплутані ноги Стоноги? Прочитай.
- У чому кумедність ситуації, описаної у вірші?
- Чому Стонога не потрапила в Білу на весілля?
- Чи трапляється, на твою думку, подібна ситуація в людей?
6. Відпочинь трішки.
7. Виконай тести за посиланням.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdTtu9NPXBLYaUzrcynT30hgY_HHrgEqtjMLsUSSQybMFLWcQ/viewform?usp=pp_url
8. Ти молодець!
Немає коментарів:
Дописати коментар